Різдво з давніх-давен є особливим
і головним святом для вірян. До нього готуються особливо ретельно, дотримуючись
усіх традицій і звичаїв. І хоча зараз мало хто дотримується всіх правил та
звичаїв цього свята, варто хоча б пам’ятати та поважати традиції наших предків.
Розпочинається Різдво 6
січня – Святий Вечір. Одним із головних, але дещо забутих у великих містах
обрядів є колядування. Його варто відрізняти від щедрування. Колядують – 6
січня, у вечір перед Різдвом. Щедрують – 13 січня, перед Старим Новим роком.
Своєю назвою колядування, власне, як і колядки,
зобов’язані слов’янському слову “Коляда”, яким називали Святвечір, переддень
Різдва. Корінням традиція колядування сягає дохристиянських часів. Люди вітали
Коляду, ходили від одного двору до іншого й обдаровували господарів будинків
побажаннями щастя і благополуччя. За це треба було обдарувати колядників у
відповідь – жадібні господарі ризикували накликати на себе біду.
Найяскравішою традицією колядників було
переодягання – за що їх прозвали рядженими. Вбиралися переважно в демонів,
відьом, міфічних істот з рогами і копитами. В цьому, насправді, є деяка
схожість з Днем усіх святих у католиків. Слов’яни придумували страхітливі
костюми з тією ж метою – відігнати злих духів, які, за повір’ям, цього дня
могли потрапити в наш світ.
Колядувати повинно щонайменше
троє осіб, оскільки три головні ролі ніяк не можна було замінити або
викреслити. Першим ішов “звіздар” – людина, що краще за всіх знає колядки, з
гучним голосом і, зрозуміло, з виготовленою з підручних засобів зіркою. За ним
– “дзвонар”. Він повинен був нести великий дзвіночок, дзвонити в нього й
оповіщати все село про те, що ряджені йдуть. На третю роль, “міхоноші”,
потрібен був сильний хлопець – до його обов’язків входило носити мішок, у який
господарі складали подарунки колядникам.
Вранці 7 січня українці
вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують «Славімо його!». У
цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і
друзів. У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже
по-справжньому святковий стіл та колядують.
Споконвіку існував у
нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров’я,
многих літ і всяких статків у хаті і родині.
Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями
та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та
вінчували їм злагоду й достаток. Колядники починають ходити по
будинках із Святого вечора. Часто вони носять із собою на палиці велику зірку –
вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа. Перед тим, як
зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли
господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також
бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують
солодощами та грошима.
Джерело: https://np.pl.ua/
0 Коментарів:
Дописати коментар